Чемна

Плекати, чекати,  Діар Офелію слухать
Та не сміти, не сміти торкатись
Бути чемною не намагатись, ліпше й не дивитись ліпше й не сподіватись
Бути чемною
Бути чесною
Бути настілько честною наскільки в тебе лишень вистачить волі, і влади над собою
Памятати,  в собі схоронити
Боронь Боже, позабути
Боронь Боже не втримати
Пташине сердце не втримати, таке хоробре, таке дитяче
Шо маю в грудях
Шо маю в думці, що потребую поділитись чим
Але і розтрощівши навпіл
Але й не кажучі всього
Я кажу правду
Майже всю
Тіеї правди понатикала в очі
Тіей що накидала в спомін
Тіей що є, і тої що потребую щоб не було її,
зрадниці.

вот же эта рожа! только в профиль вид
вот торчит, и прячет грусть-пЯчаль в глазах
весело смеемся, есть такой момент, где не прикасаясь, знаешь, тут болит.
тут зудит и ноет, не дает спокойно жить и разлагаться
требует движенья
требует прекрасных  слов, поступков, взглядов
требует сурово отказать не смей только вот,
как сделать если мир шершав, остр, колюч и злобен
для таких вот чутких, теплых тонких пальцев….

я насыплю в твою ладошку орехов
сладких горьких терпких
они пахнут лесом они на вкус как сливки я отдам кусочек
себя тебе ненадолго
я насыплю в твою сильную большую ладонь орехов - ешь!
принимай их как радость как страстность как правду как ложь

пока есть орехи - ешь!
пока есть слова молчи
танцуй пока плачет оркестр о печали любви и луне
настоящий.